Історія Вільнянського краю
До Великої Жовтневої Соціалістичної Революції це був Олександрівський повіт Катеринославської губернії.
7 березня 1923 року Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету №308 п.7 утворений Михайло-Лукашівський район з волостями: Андріївська, Новогупалівська, Михайло-Лукашівська, Свистуново-Петровська.
10 грудня 1924 року центр перемістився в с.Софіївка і район став називатись Софіївським.
З 1935 році по 1939 роки район називався Красноармійським, з 1939 – Червоноармійським, а з 1966 – Вільнянським.
Основною історичною подією району стала Велика Вітчизняна Війна. За роки війни на різних фронтах воювало більше 8 тис. жителів району, 5588 загинули в боях. За бойові подвиги 2328 чоловік нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу; 9 чоловік стали Героями Радянського Союзу.
За роки війни фашисти відправили в Германію 4136 мирних жителів, 448 чоловік були розстріляні фашистами в колишньому Ароновому саду.
На честь подвигу 773 радянських воїнів, що загинули під час звільнення району від німецько-фашистських загарбників в районному центрі збудований Меморіал Слави, який являє собою стелу, 4 бюсти Героїв Радянського Союзу, пам’ятник воїнам – афганцям, 48 братських могил.
За трудові подвиги в тилу і післявоєнне відродження рідного краю 1200 земляків були відзначені трудовими нагородами.
Пам’ятників архітектури на території району не має. Стародавні кургани – найголовніший вид археологічних пам’ятників, які розташовані на всій території району. Це поширена форма стародавніх місць-захоронень – кладовища з могилами без наземних споруд. На території району знаходяться 142 земляних кургани, що стоять на державному обліку. З’явилися вони в четвертому столітті до нашої ери і датуються кінцем 14 століття нашої ери. Широкі степи північного і південного Причорномор’я протягом багатьох століть були основною територією кочових племен скіфів, сарматів, хазар, кіммерійців.
7 березня 1923 року Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету №308 п.7 утворений Михайло-Лукашівський район з волостями: Андріївська, Новогупалівська, Михайло-Лукашівська, Свистуново-Петровська.
10 грудня 1924 року центр перемістився в с.Софіївка і район став називатись Софіївським.
З 1935 році по 1939 роки район називався Красноармійським, з 1939 – Червоноармійським, а з 1966 – Вільнянським.
Основною історичною подією району стала Велика Вітчизняна Війна. За роки війни на різних фронтах воювало більше 8 тис. жителів району, 5588 загинули в боях. За бойові подвиги 2328 чоловік нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу; 9 чоловік стали Героями Радянського Союзу.
За роки війни фашисти відправили в Германію 4136 мирних жителів, 448 чоловік були розстріляні фашистами в колишньому Ароновому саду.
На честь подвигу 773 радянських воїнів, що загинули під час звільнення району від німецько-фашистських загарбників в районному центрі збудований Меморіал Слави, який являє собою стелу, 4 бюсти Героїв Радянського Союзу, пам’ятник воїнам – афганцям, 48 братських могил.
За трудові подвиги в тилу і післявоєнне відродження рідного краю 1200 земляків були відзначені трудовими нагородами.
Пам’ятників архітектури на території району не має. Стародавні кургани – найголовніший вид археологічних пам’ятників, які розташовані на всій території району. Це поширена форма стародавніх місць-захоронень – кладовища з могилами без наземних споруд. На території району знаходяться 142 земляних кургани, що стоять на державному обліку. З’явилися вони в четвертому столітті до нашої ери і датуються кінцем 14 століття нашої ери. Широкі степи північного і південного Причорномор’я протягом багатьох століть були основною територією кочових племен скіфів, сарматів, хазар, кіммерійців.
Вільнянський район розташований у північній частині Запорізької області, між меридіанами 35 градусів – 36 градусів східної довготи; посередині його перетинає 48-й градус північної широти. З півночі район межує з Дніпропетровською областю, зі сходу – з Новомиколаївським районом, із півдня – з Оріхівським та Запорізьким районами, із заходу – з містом Запоріжжя.
За характером рельєфу Вільнянський район являє собою слабо хвилясту степову рівнину, яка згладжується до долини Дніпра. Рельєф району в цілому сприятливий для будівництва залізниць та автомагістралей, а також для розвитку сільського господарства.
Корисні копалини району представлені в більшій мірі будівельними матеріалами. Надра Вільнянщини багаті на поклади польового шпату, каоліну, цінних гранітів.
Клімат району помірно-континентальний з малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Формується під впливом повітря з Антарктики і Арктики та континентальним повітрям, що формується над просторами Євразії.
Провідними галузями сільського господарства району є: рослинництво (70%); тваринництво ( 30% ).
Основні галузі промисловості: машинобудування, харчова, мукомольно-круп’яна, комбікормова, хімічна.
3 березня 1923 року при проведенні адміністративно – територіального поділу Катеринославщини утворено Михайло-Лукашівський район. 10 грудня 1924 року утворено Вільнянський район, до 1935 року – Софіївський, до 1966 р. – Червоноармійський, з 1966 року – Вільнянський з районним центром – Вільнянськ, назва якого пішла від назви річки Вільнянки, що протікає у північній частині міста. Район займає територію 1,28 тис.кв.км у північній частині області. Районний центр, місто Вільнянськ – це залізнична станція за 25 км від Запоріжжя, на лінії Харків – Сімферополь. Район також перетинає автомагістраль Донецьк – Запоріжжя.
Адміністративно територія поділена на 19 сільських, 1 селищну і міську ради. Кількість населення 48,1 тисяч чоловік. З них міського – 17,1 тис.чол., сільського населення 31,0 тис.чол. За етнічним складом населення розподілено так: українці – 42,9 тис.чол., росіяни – 6,5 тис.чол., білоруси – 0,3 тис.чол., вірмени – 0,1 тис.чол., інші національності складають 0,8 тис.чол.
За характером рельєфу Вільнянський район являє собою слабо хвилясту степову рівнину, яка згладжується до долини Дніпра. Рельєф району в цілому сприятливий для будівництва залізниць та автомагістралей, а також для розвитку сільського господарства.
Корисні копалини району представлені в більшій мірі будівельними матеріалами. Надра Вільнянщини багаті на поклади польового шпату, каоліну, цінних гранітів.
Клімат району помірно-континентальний з малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Формується під впливом повітря з Антарктики і Арктики та континентальним повітрям, що формується над просторами Євразії.
Провідними галузями сільського господарства району є: рослинництво (70%); тваринництво ( 30% ).
Основні галузі промисловості: машинобудування, харчова, мукомольно-круп’яна, комбікормова, хімічна.
3 березня 1923 року при проведенні адміністративно – територіального поділу Катеринославщини утворено Михайло-Лукашівський район. 10 грудня 1924 року утворено Вільнянський район, до 1935 року – Софіївський, до 1966 р. – Червоноармійський, з 1966 року – Вільнянський з районним центром – Вільнянськ, назва якого пішла від назви річки Вільнянки, що протікає у північній частині міста. Район займає територію 1,28 тис.кв.км у північній частині області. Районний центр, місто Вільнянськ – це залізнична станція за 25 км від Запоріжжя, на лінії Харків – Сімферополь. Район також перетинає автомагістраль Донецьк – Запоріжжя.
Адміністративно територія поділена на 19 сільських, 1 селищну і міську ради. Кількість населення 48,1 тисяч чоловік. З них міського – 17,1 тис.чол., сільського населення 31,0 тис.чол. За етнічним складом населення розподілено так: українці – 42,9 тис.чол., росіяни – 6,5 тис.чол., білоруси – 0,3 тис.чол., вірмени – 0,1 тис.чол., інші національності складають 0,8 тис.чол.
